Вивчай Українську:  Мова волелюбного народу яка об’єднує світ.

Д-р. Олександр Кондрашов

Українська мова – це не просто засіб комунікації, а втілення духу української нації, її історії, культури та прагнення свободи. Вивчення української – це не лише оволодіння мовою, а й процес деколонізації та повернення до своїх коренів для кожного, хто цінує свободу, демократію та незламний дух українців.

Як писав Іван Франко: “Мова – коштовний скарб народу” “Мова росте елементарно разом з душею народу…” Дійсно, українська мова – це душа нашого народу, що передавалася від покоління до покоління. Відірвавшись від рідної мови, ми втрачаємо зв’язок із власною історією та культурою. Тому кожен українець має шанувати і вивчати мову свого народу, адже, як писав Леся Українка: “Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова”.

Українська мова пройшла складний шлях боротьби за своє право на існування. Протягом століть вона зазнавала репресій та утисків з боку Російської імперії, а згодом – Радянського Союзу. Їй нав’язували статус “селянського діалекту”, забороняли використовувати в освіті, друці, громадському житті. Але українці не скорилися і продовжували розвивати свою мову та культуру. Як зазначав Тарас Шевченко: “”Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!..”.  Українські письменники, науковці, громадські діячі наполегливо розвивали українську мову, доводячи її самоцінність.

Сьогодні, в умовах російської агресії, знання української набуває особливого значення. Мова стає чинником національної безпеки та консолідації суспільства. Іван Огієнко ще в 30-х роках ХХ століття озвучив «Десять мовних заповідей свідомого громадянина». Нагадаймо їх.

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.

9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

Національне і державне відродження неможливе без національної мови. Всі культурні здобутки народу мають тісний зв’язок з його мовою. Тому нині вкрай важливо відроджувати українську мову, поширювати її в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою – це не лише прагматична потреба, а й моральний обов’язок кожного громадянина України. Як зазначав Іван Огієнко: “Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.”. Справжній патріот має шанувати свою мову та культуру. Адже, як писав Пантелеймон Куліш: “Воскреснеш, нене, встанеш з домовини… Тебе я словом правди привітаю, І розіллється слава України По всій вселенній, од краю до краю”.

Крім того, українська мова відкриває величезний духовний світ української культури. Як зазначав Панас Мирний: “Наша мова — то і є одежа нашого духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею.”. Тож україномовні, читаючи оригінали українських творців, можуть найповніше зануритися в красу і мудрість народної творчості.

Вивчення української – це також можливість для представників української діаспори пізнати культуру своїх предків, відчути єдність із Батьківщиною. Як говорив Василь Симоненко: “І тобі рости й не в’януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі — великого народу Ніжна і замріяна душа.”. Тож хай і за тисячі кілометрів від України ця “квітуча мова” об’єднує українців у єдину родину.

Окрім того, знання української відкриває широкі можливості для реалізації в сучасній незалежній державі. Як наголошувала Ліна Костенко: “У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм”. Володіння державною мовою дає конкурентні переваги у пошуку роботи, кар’єрному зростанні, веденні бізнесу в Україні. Треба пам’ятати слова Ліни Костенко “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу”.

Отже, вивчення української мови – це не просто оволодіння ще однією іноземною. Це повернення до свого коріння, до джерел української культури. Це спосіб проявити повагу до історії та традицій українського народу. Це шлях до кращого розумінню його нескореного духу та прагнення свободи. Тож кожен, хто дійсно шанує цінності демократії, має вивчати мову народу, який вже понад 300 років веде визвольну боротьбу за право говорити і творити рідною мовою. Адже мова – це зброя, якою можна як поневолити, так і визволити народ. І від кожного з нас залежить, як ми нею скористаємося.

Ось детальніше розгорнуті 20 причин, чому важливо вивчати українську мову:

• Українська мова пов’язує нас із минулими поколіннями українців, які боролися за її розвиток та збереження. Вивчаючи рідну мову, ми продовжуємо справу наших предків, зміцнюємо зв’язок часів.
• Завдяки українській мові ми глибше розуміємо український менталітет, світогляд, культуру. Адже саме мова формує свідомість народу та несе його дух.
• Українська відкриває неоціненний скарб – українську літературу в оригіналі. Читаючи Шевченка, Франка, Лесю Українку українською, ми відчуваємо всю красу їхньої твóрчості.
• Знаючи українську, ми можемо насолоджуватися українською музикою, театром, кінематографом в їхньому автентичному вигляді, а не в перекладах чи дубляжі.
• Українська допомагає краще зрозуміти інші слов’янські мови, адже вони мають спільне коріння. Отже, знання української – це ключ до слов’янського світу.
• Мова дає змогу підтримувати сталі родинні зв’язки з ріднею в Україні та вільно спілкуватися під час подорожей батьківщиною.
• Українська відкриває широкі можливості для навчання та роботи в незалежній Україні, що активно розвивається.
• Знання державної мови сприяє інтеграції в українське суспільство та формує почуття належності до української політичної нації.
• Вивчаючи рідну мову, ми чинимо опір політиці русифікації та зберігаємо українську від зникнення.
• Українська мова – запорука збереження нашої ідентичності та передачі її нащадкам.
• Володіння державною мовою свідчить про освіченість, ерудицію та інтелігентність людини.
• Українська мова дуже милозвучна та поетична. Варто вивчати її просто задля естетичної насолоди.
• Вона є важливою частиною світової культурної спадщини як мова великого європейського народу.
• Знання української демонструє повагу до української культури та її носіїв.
• Це нагода для українців діаспори долучитися до рідної культури та традицій.
• Українська об’єднує українців усього світу в єдину глобальну спільноту.
• Вона є важливим інструментом української культурної дипломатії.
• Знання державної мови дає змогу брати активну участь у розбудові сучасної незалежної України.
• Українська відкриває глибше розуміння української політики та суспільних процесів.
• Українська мова – запорука збереження української державності та національної ідентичності. Її потрібно вивчати задля майбутнього України.

Отже, українська мова має величезне культурне, історичне та політичне значення для української нації. Тому так важливо її вивчати і підтримувати!